Як почати ставити кордони й не почуватися винним

Кордон - це не агресія. Але після нього чомусь хочеться вибачитися.

Ти нарешті сказав «ні». Або сказав, що тобі боляче. Або попросив не телефонувати після десятої вечора. І тепер сидиш і почуваєшся злочинцем. Ніби пограбував банк. Ніби штовхнув цуценя. Усередині тебе кричить голос: «Ти що, зовсім сказився? Як ти міг?»

Це вина. Вина за кордони. Вона приходить щоразу, коли ти перестаєш бути зручним. Вона каже: «Хороші люди так не роблять». «Справжні друзі жертвують собою». «Ти егоїст».